Кауфман Кауфман
Біографія Про ВлодКауфмана Виставки та проекти Акції, виставки Преса Відео

Мистецьке Об'єднання Дзига

ПРЕСА

Що спільного між Бруно Шульцом і Влодком Кауфманом?

ПОСТУП - 6-7 серпня 2002

 

Останньою найбільш резонансною мистецькою імпрезою Львова, стало, безумовно, святкування 110-ї річниці з дня народження Бруно Шульца. Відомий львівський художник Влодко Кауфман давно вивчає творчість Бруно Шульца, інтерпретуючи мотиви цієї прози досить своєрідно. Про це та багато іншого ми вирішили порозмовляти з Влодком.

– Шульцові присвячені два твоїх відеофільми. Як вони виникли і яка ідея стоїть за кожним?

– Насамперед, не “відеофільми”, а видива, так я називаю свої роботи, щось середнє між видовищем і відео. Так якось краще звучить. Перше видиво було зняте раніше, під час скандалу з викраденням фресок Шульца в Дрогобичі і вивезенням їх до Яд Вашему, тоді це була акція протесту в такій формі. Я зняв процес колупання старої стіни в центрі міста. Беззмістовного такого, тупого колупання, яке символізує сизифову працю людей, які намагаються добитися справедливості. Остання моя робота – видиво “Велике Брунове гніздо”, ще не зовсім закінчене. Його спонтанна презентація відбулася нещодавно, під час святкування 110-ї річниці від дня уродин Шульца. Спонтанна, бо дата цієї презентації постійно переносилася, аж поки я не прочитав уранці в “Поступі”, що відбудеться вона сьогодні. Довелося встигати.

– Гніздо, яке ти показуєш у фільмі, – реальне?

– Так, це цілком реальна робота, яка також ще не закінчена і яку я роблю на карпатському хуторі Сіда, куди їжджу на кілька днів досить часто. Велике Брунове гніздо матиме в діаметрі вісім метрів, оточуватиме стовбур велетенського дерева, а всередині міститься річкове каміння, яке символізує закам’янілі пташині яйця. На ці яйця-камені залишається тільки приклеїти поштові марки й усвідомити їх як символ зареєстрованої неможливості. У фільмі гніздо росте блискавично, долаючи в такий спосіб часовий бар’єр. Це намагання перемогти час, до речі, є давньою моєю темою, я присвятив їй чимало інсталяцій та робіт. Потім це велетенське гніздо перетворюється на незліченну кількість маленьких гнізд, засипаних поштовими марками, з яких у кінці залишається тільки одне гніздо з маркою Шульца всередині.

– Така марка справді існує?

– Так, я знайшов її. Для мене Шульц взагалі завжди був великим альбомом, наповненим марками 30-х р.р. Такі собі фантастичні марки неіснуючих уже країн, де Чорногорія – це Монте-Негро, де є ще Царська Росія та ін. Цю тему марок і Шульца я продовжив у наступній своїй імпрезі того ж дня, коли відзначали ювілей. Уже ввечері, на вулиці Вірменській, під приміщенням культурно-мистецького центру “Дзиґа” я влаштував невеличкий перформанс. Ідея, яку я хотів виразити, як на мене, потребувала дуже простого й однозначного вираження. Тому я вибрав плакати. Довгий шлейф портретів-плакатів: випадкові люди, нацисти, гестапівці, абстрактні особи, представники різних часів і народів. Трагедія Шульца, як і багатьох митців, полягає в конфлікті із суспільством. Тобто в цій трагедії винні всі, все суспільство. Єдине, що залишалося – це спалити всі ці портрети. А після ритуального спалення, я запустив у повітря багато поштових марок.

– Чи можеш ти сформулювати кількома словами, чим є для тебе Шульц?

– Шульц – це суцільна сугестія, він неймовірно сильно впливає на мене, достатньо мені прочитати кілька рядків, і я вже отримую масу інформації, яку потрібно переосмислити і засвоїти. У Шульца дуже багато ностальгії за тим, чого ніколи не вдасться осягнути. І це мені дуже близьке.

– Які зміни сталися в тобі під впливом цієї сугестії?

– Останнім часом я помітив суттєві зміни в собі і в напрямку власної творчості. Я все більше віддаляюся від сюрреалізму, який колись був мені надзвичайно близький і тяжію до зображення і переосмислення реальності. А реальність від того, що починаєш над нею замислюватися, стає ще абсурднішою, не піддається жодному трактуванню. Це відбивається і на матеріалах, які я використовую. Усе менше мені потрібно від цивілізації і все частіше стає в пригоді те, що випадково опиняється під руками, якісь природні матеріали. Ефекти бувають несподіваними і цікавими.

– Що пов’язуватиме тебе із Шульцом у майбутньому?

– Зараз я працюю над декораціями до вистави за творами Шульца, прем’єра якої планується на осінь у Києві. Це фантастично цікавий проект, про який можна тільки мріяти. Сподіваюся, ця вистава стане потужним мистецьким явищем.

 

Розмовляла Наталка СНЯДАНКО